Анотація

Актуальність. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки зустрічається у 6-10 % дорослого населення, а леталь ність за пептичної виразки сягає від 5 до 15 %. Консервативне лікування зазначеної патології майже завжди передбачає засто сування антисекреторних та антибактеріальних препаратів. Але існуючі на сьогодні схеми лікування виразкової хвороби, орі єнтовані на ключові патогенетичні механізми, не враховують індивідуальні адаптаційні та трофологічні особливості пацієнтів. Тому у якості потенційного противиразкового засобу нашу увагу привернув кріоекстракт плаценти («Кріоцелл-кріоекстракт плаценти»), який, за даними літератури, нівелює ульцерогенну дію протизапальних засобів нестероїдної природи, не вплива ючи при цьому на їх терапевтичну ефективність. Ціль: охарактеризувати антиульцерогенний ефект лікувально-профілактичного застосування кріоконсервованого екстракту плаценти на моделі спиртово-преднізолонового ураження шлунка у щурів. Матеріали та методи. Дослідження проведене на 28 щурах-самцях масою 200-220 г, рандомізованих на чотири групи: І (n=7) – інтактні щури, ІІ (n=7) – контроль – щури з модельною патологією (спиртово-преднізолонове ураження шлунку) без лікування, ІІІ (n=7) – щури зі спиртово-преднізолоновим ураження шлунку, яким вводили кріокекстракт плаценти (0,16 мл/кг маси тіла, внутрішньом’язово), ІV (n=7) – щури зі спиртово-преднізолоновим ураження шлунку, яким вводили референс-пре парат езомепразол, інгібітор протонної помпи (50 мг/кг, внутрішньошлунково). Ураження шлунку у щурів моделювали вну трішньошлунковим одноразовим введенням преднізолону (20 мг/кг), розчиненого у 80,0 % етиловому спирті (0,6 мл/100 г маси тіла тварини). Кріоекстракт плаценти вводили у профілактичному режимі – 1 раз на день впродовж 3 днів до введення спир тово-преднізолонової суміші та 1 раз через 60 хв після. Через 24 год. після введення суміші щурів виводили з експерименту та проводили оцінку розміру шлунку та наявність спайкових процесів з суміжними органами. Слизову оболонку шлунку (СОШ) оцінювали макроскопічно за наступними критеріями: наявність ерозій та геморагій, гіперемія, набряк та порушення складчас тості. Для кожної групи проводили розрахунок відсоткового складу піддослідних тварин за вказаними ознаками та середнє зна чення їх виразності, розраховували значення виразкового індексу. Результати. Дослідження показало, що введення кріоекстракту плаценти, як і референс-препарату езомепразолу, при звело до статистично вірогідного (р < 0,05) зниження втричі поширеності виразкових уражень шлунку у щурів після введення спиртово-преднізолонової суміші. Застосування кріоекстракту плаценти у лікувально-профілактичному режимі призвело до статистично вірогідного (р < 0,05) зниження значення виразкового індексу у 13 разів відносно показників щурів контрольно групи, а середній бал макроскопічної оцінки стану слизової оболонки шлунку був у 3,5 рази нижчим та становив 1,1±0,24 та 3,9±0,26, відповідно. У тварин, яким вводили езомепразол, у 2 рази частіше відмічалась помірновиражена (2 [0,5; 3] бали) гіпе ремія СОШ (57,1% та 28,6 %, відповідно) та у 3 рази частіше відмічався помірновиражений (2 [0; 2] бали) набряк СОШ. Крім того, набряк СОШ у щурів, яким вводили езомепразол, призвів до виразного (3 [2; 3] бали) порушення складчастості СОШ у 71,4% щурів. На відміну від застосування езомепразолу, кріоекстракт плаценти виразніше нівелював індуковану введеням спиртово-преднізолонової суміші гіперемію та набряк слизової оболонки шлунку, які відмічались відповідно лише у 28,6% та 14,3% щурів. Висновки. Лікувально-профілактичне застосування кріоекстракту плаценти супроводжувалось статистично вірогід ною (р<0,05), співставною з езомепразолом, противиразковою ефективністю на моделі спиртово-преднізолонового ураження шлунка та становила 92,3%.