Рецензування рукописів у журналі «Медична наука України» спрямоване на забезпечення наукової обґрунтованості, достовірності та якості опублікованих матеріалів. Експертне оцінювання допомагає редакції визначити відповідність рукопису тематиці журналу, його наукову новизну, методологічну коректність і значущість отриманих результатів, а авторам – удосконалити поданий матеріал.

Усі учасники рецензування повинні діяти об’єктивно, неупереджено та конфіденційно, дотримуючись вимог журналу щодо публікаційної етики та конфлікту інтересів.

1. Модель рецензування

Журнал застосовує подвійне анонімне рецензування:

• рецензентам не розкриваються імена, місця роботи та інші персональні дані авторів;
• авторам не розкриваються імена та персональні дані рецензентів.

Анонімність поширюється на взаємодію між авторами та рецензентами. Головний редактор, відповідальний редактор і працівники редакції можуть мати доступ до відомостей про авторів у межах, необхідних для організації редакційного процесу, перевірки можливого конфлікту інтересів і прийняття редакційного рішення.

Усі наукові статті, зокрема оригінальні дослідження та оглядові статті, проходять зовнішнє незалежне рецензування. Матеріали, які не належать до наукових статей, зокрема редакційні повідомлення, виправлення або інформаційні матеріали, можуть проходити редакційне оцінювання без зовнішнього рецензування. Статус таких матеріалів має бути чітко зазначений під час публікації.

2. Первинне редакційне оцінювання

Після надходження рукопису редакція перевіряє:

• відповідність тематиці, меті та завданням журналу;
• дотримання вимог до структури й оформлення рукопису;
• повноту поданих матеріалів і супровідних документів;
• базову наукову та методологічну обґрунтованість дослідження;
• наявність необхідних етичних декларацій;
• дотримання інших редакційних вимог, визначених у відповідних політиках журналу.

Первинне оцінювання проводить головний редактор, його заступник або призначений ними відповідальний редактор, який має належну компетентність у відповідному науковому напрямі та не має конфлікту інтересів.

Рукопис може бути відхилений без зовнішнього рецензування, якщо він не відповідає тематиці журналу, має очевидні істотні наукові або методологічні недоліки, не відповідає встановленим вимогам чи містить ознаки порушення публікаційної етики. Автору повідомляють про таке рішення та його основні підстави.

Рукопис, який успішно пройшов первинне оцінювання, отримує реєстраційний код. Редакція видаляє з тексту, властивостей електронного файла та супровідних матеріалів відомості, які можуть безпосередньо ідентифікувати авторів, після чого рукопис передається на зовнішнє рецензування.

3. Добір рецензентів

Для кожного рукопису, переданого на зовнішнє рецензування, відповідальний редактор добирає щонайменше двох незалежних зовнішніх експертів.

Член редакційної колегії, який виконує функції відповідального редактора та координує оцінювання рукопису, не зараховується до двох зовнішніх рецензентів.

Під час добору рецензентів враховуються:

• відповідність наукової спеціалізації рецензента темі та методології дослідження;
• наявність актуальних наукових публікацій у відповідній галузі;
• досвід дослідницької, клінічної або іншої професійної діяльності, необхідний для компетентного оцінювання рукопису;
• незалежність від авторів і відсутність конфлікту інтересів;
• можливість підготувати рецензію у встановлений строк.

Редакція перевіряє особу, кваліфікацію, афіліацію та контактні дані потенційного рецензента за його інституційною сторінкою, ORCID, науковими публікаціями, профілями в бібліографічних базах даних або іншими надійними джерелами. Використання особистої електронної адреси без можливості незалежного підтвердження особи рецензента є недостатнім.

Якщо автори пропонують кандидатури рецензентів, редакція не зобов’язана їх залучати. Запропоновані кандидатури проходять таку саму перевірку незалежності, компетентності та достовірності даних, як і рецензенти, обрані редакцією. Автори також можуть подати обґрунтоване прохання не залучати певних осіб до оцінювання рукопису. Остаточне рішення щодо складу рецензентів приймає відповідальний редактор.

За потреби рукопис може бути додатково переданий статистичному, методологічному, клінічному або іншому профільному експерту.

4. Конфлікт інтересів рецензентів

Перед прийняттям запрошення кожен рецензент повинен підтвердити свою компетентність і повідомити редакцію про наявність або відсутність обставин, які можуть вплинути чи створити враження впливу на об’єктивність оцінювання.

Рецензент не повинен оцінювати рукопис, якщо він:

• працює в тій самій установі, що й один з авторів;
• протягом останніх трьох років був близьким співавтором, науковим керівником, консультантом, здобувачем, учасником спільного проєкту або одержувачем спільного гранту з одним з авторів;
• має особисті, родинні, фінансові, професійні, академічні чи інші відносини, які можуть перешкодити неупередженому оцінюванню;
• має безпосередню зацікавленість у позитивному або негативному редакційному рішенні;
• працює над рукописом або дослідженням, настільки подібним до поданого матеріалу, що це може створити конкуренцію інтересів.

Якщо під час подвійного анонімного рецензування рецензент припускає, хто є автором рукопису, і це створює потенційний конфлікт інтересів, він повинен негайно повідомити редакцію та призупинити оцінювання до отримання подальших інструкцій.

Остаточне рішення щодо наявності конфлікту інтересів приймає відповідальний редактор. За наявності конфлікту рецензента замінюють іншим незалежним експертом.

5. Конфіденційність і професійна поведінка рецензентів

Рукопис, додаткові матеріали, листування та рецензії є конфіденційними документами. Рецензент не має права:

• передавати рукопис третім особам або залучати іншу особу до його оцінювання без попереднього дозволу редакції;
• безпосередньо контактувати з авторами щодо рукопису;
• використовувати неопубліковані дані, ідеї, методи або результати у власних інтересах чи в інтересах інших осіб;
• публічно обговорювати зміст рукопису або перебіг його оцінювання;
• завантажувати рукопис чи його частини до зовнішніх систем штучного інтелекту, якщо конфіденційність таких матеріалів не гарантована або якщо редакція попередньо не надала на це дозвіл відповідно до окремої політики журналу.

Рецензія повинна бути об’єктивною, аргументованою, доброзичливою та професійною. Особисті зауваження, дискримінаційні висловлювання, безпідставні звинувачення або вимоги, які не стосуються підвищення наукової якості рукопису, є неприпустимими.

Рекомендації щодо додавання літературних джерел мають бути науково обґрунтованими. Рецензент не повинен вимагати цитування власних праць, публікацій журналу або робіт інших авторів винятково з метою збільшення показників цитування.

6. Критерії оцінювання рукопису

Під час рецензування експерти оцінюють:

• відповідність рукопису тематиці та профілю журналу;
• відповідність змісту назві, меті та завданням дослідження;
• актуальність, оригінальність і наукову новизну роботи;
• обґрунтованість дослідницького дизайну та застосованих методів;
• коректність статистичного аналізу, якщо він використовується;
• достовірність, повноту та логічність представлення результатів;
• відповідність висновків отриманим результатам;
• урахування обмежень дослідження;
• належність і актуальність використаних джерел;
• дотримання етичних вимог до проведення та представлення дослідження;
• теоретичне, клінічне або практичне значення роботи;
• чіткість, послідовність і зрозумілість викладу матеріалу.

Виявивши ознаки дублювання публікацій, недостовірності даних, маніпуляцій із зображеннями, плагіату, неправомірного цитування або іншого можливого порушення, рецензент повинен конфіденційно повідомити про це відповідального редактора, не проводячи самостійного розслідування.

7. Рекомендації рецензентів

Рецензент заповнює встановлену журналом форму та надає одну з таких рекомендацій:

1. прийняти рукопис до публікації;
2. прийняти після незначного доопрацювання;
3. повторно розглянути після суттєвого доопрацювання;
4. відхилити рукопис.

Рекомендація про доопрацювання або відхилення повинна містити конкретне й аргументоване пояснення. Рецензент може окремо надати коментарі для авторів і конфіденційні коментарі для редактора, однак ці частини не повинні суперечити одна одній.

Рекомендації рецензентів мають дорадчий характер і не є автоматичним рішенням щодо публікації.

8. Доопрацювання та повторне рецензування

Якщо рукопис потребує виправлення, автору надсилають анонімізовані коментарі рецензентів і редакційні зауваження. Автор повинен подати:

• виправлений текст рукопису;
• окрему відповідь на кожне зауваження;
• чітке позначення внесених змін або обґрунтування відмови від окремої рекомендації.

Суттєво доопрацьований рукопис, як правило, повторно надсилається тим самим рецензентам. За неможливості їх залучення або за рішенням відповідального редактора може бути призначений інший незалежний експерт.

Подання виправленого рукопису не гарантує його прийняття. Матеріал може бути відхилений, якщо внесені зміни не усувають суттєвих зауважень або якщо під час повторного оцінювання виявлено нові істотні проблеми.

9. Розбіжності між рецензіями

Якщо висновки рецензентів істотно відрізняються, відповідальний редактор аналізує аргументацію кожної рецензії та може:

• запросити оцінку третього незалежного рецензента;
• залучити додаткового статистичного або методологічного експерта;
• передати рукопис іншому члену редакційної колегії, який має відповідну компетентність і не має конфлікту інтересів.

Редакційне рішення не визначається простим підрахунком позитивних і негативних рекомендацій. Враховуються обґрунтованість рецензій, наукова якість рукопису, відповідність тематиці журналу, дотримання етичних вимог і належне реагування авторів на зауваження.

10. Остаточне редакційне рішення

Остаточне рішення про прийняття або відхилення рукопису ухвалює головний редактор або інший уповноважений редактор, який не має конфлікту інтересів.

Під час прийняття рішення враховуються:

• висновки та аргументація рецензентів;
• результати первинного й повторного редакційного оцінювання;
• наукова достовірність та оригінальність матеріалу;
• відповідність рукопису тематиці й редакційним вимогам журналу;
• дотримання вимог дослідницької та публікаційної етики.

Редактор може не погодитися з рекомендацією рецензента, але таке рішення має ґрунтуватися на наукових, методологічних або редакційних підставах і бути належним чином зафіксоване.

11. Конфлікт інтересів головного редактора та інших редакторів

Головний редактор, його заступник, відповідальний редактор, член редакційної колегії або запрошений редактор зобов’язані відмовитися від участі в розгляді рукопису, якщо вони:

• є його авторами або співавторами;
• мають близькі родинні чи особисті зв’язки з авторами;
• працюють в одному структурному підрозділі з авторами;
• нещодавно співпрацювали з авторами або мають із ними спільні проєкти, гранти чи інші професійні відносини;
• мають фінансову, комерційну, академічну або іншу зацікавленість у результаті розгляду рукопису;
• з інших причин не можуть забезпечити незалежне й неупереджене рішення.

У разі конфлікту інтересів головного редактора він не бере участі у первинному оцінюванні рукопису, доборі рецензентів, листуванні з ними, аналізі рецензій, редакційному обговоренні та прийнятті остаточного рішення.

Такий рукопис передається заступнику головного редактора або іншому досвідченому члену редакційної колегії, який не має конфлікту інтересів. Якщо конфлікт інтересів має також заступник головного редактора, редакційний процес доручається незалежному члену редакційної колегії або запрошеному редактору відповідної спеціалізації.

Рукописи, подані головним редактором, його заступником, членами редакційної колегії або працівниками установи-видавця, розглядаються за загальною процедурою та не отримують жодних переваг. Особи, пов’язані з таким рукописом, не мають доступу до персональних даних рецензентів і не можуть впливати на перебіг або результат оцінювання.

Факт відсторонення редактора та передання повноважень іншій незалежній особі фіксується у внутрішній редакційній системі.

12. Зберігання матеріалів і строки рецензування

Редакція зберігає матеріали рецензування, зокрема запрошення рецензентів, декларації про конфлікт інтересів, рецензії, редакційні рішення, версії рукопису та листування, у захищеній редакційній системі.

Матеріали, пов’язані з опублікованою статтею, зберігаються щонайменше протягом трьох років після її публікації. Доступ до них мають лише уповноважені працівники редакції.

Звичайний строк підготовки рецензії становить від двох до чотирьох тижнів після прийняття рецензентом запрошення. Орієнтовний строк до першого редакційного рішення для рукописів, переданих на зовнішнє рецензування, становить від чотирьох до восьми тижнів.

Зазначені строки є орієнтовними та можуть змінюватися залежно від тематики рукопису, складності пошуку незалежних експертів, необхідності додаткового методологічного або статистичного оцінювання та обсягу доопрацювання.