Анотація

Актуальність. Ранній початок ентерального харчування (до 48 годин від моменту госпіталізації) у хворих при тяжкому перебігу гострого панкреатиту асоціюється зі зниженням частоти інфекційних ускладнень на 24 % та смертності на 32 %. Суперечливими залишаються дані згідно можливості проведення назогастрального зондового харчування. Ціль: порівняти ефективність та безпечність назогастрального введення сумішей для харчування у хворих з тяжким пере бігом гострого панкреатиту. Матеріали та методи. У дослідження були включені 103 пацієнти з тяжким перебігом гострого панкреатиту, які були роз ділені в залежності від особливостей обраної лікувальної тактики на три групи: основана група (34 пацієнти) – проводилось назогастральне зондове харчування; група порівняння № 1 (33 пацієнти) – стандартне ентеральне зондове харчування; група порівняння № 2 (36 пацієнтів) – парентеральне харчування. Для аналізу ефективності нутритивної підтримки в досліджуваних групах через 7 та 14 діб від початку лікування оцінювали рівень лабораторних показників, аналізували частоту виникнення локальних ускладнень, летальність, тривалість поліорганної недостатності та перебування пацієнтів в стаціонарі. Результати. Через 7 та 14 діб з моменту застосування нутритивної підтримки було отримано достовірну різницю між показ никами загального білка, альбуміну, креатиніну, сечовини, холестерину, глюкози та Na+ сироватки крові (р<0,05) між пацієн тами основної групи та групи порівняння № 2, при цьому рівень холестерину, К+ та Na+ відповідав нормі в обох групах. Також була отримана достовірна різниця частоти виникнення інфікованих локальних ускладнень тяжкого перебігу гострого панкре атиту в основній групі та групі порівняння № 2 – 35,3% та 61,1%, відповідно (χ2=4,59, 95% ДІ 2,43-45,53, p=0,03), тривалості поліорганної недостатності – 12,2±1,7 [8-16] діб та 15,3±1,1 [13-18] діб, відповідно (p<0,001), тривалості перебування в стаціо нарі – 55,5±30,5 [27-124] діб та 71,5±35,9 [35-148] діб, відповідно (p=0,04) та летальних випадків – 14,7% та 36,1%, відповідно (χ2=4,13, 95% ДІ 0,81-39,68, p=0,04). При порівнянні зазначених показників між основною групою та групою порівняння № 1 достовірної різниці отримано не було (р>0,05). Висновки. Назогастральне харчування є ефективним та безпечним методом введення сумішей у хворих з тяжким перебігом гострого панкреатиту та може розглядатись як альтернатива ентеральному зондовому харчуванню.