Анотація

Актуальність. На сьогодні існують суперечки щодо впливу вірусів гепатиту В і С на перебіг ВІЛ-інфекції. Ціль: оцінка перебігу і вислідів хронічних гепатитів В і С у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, а також аналіз причин смерті таких хворих. Матеріали та методи. Проведено ретроспективне псевдорандомізоване дослідження з глибиною в 5 років. Відібрано 114 медичних карт стаціонарного хворого (ВІЛ-інфекція в асоціації з гепатитами В і С). Аналіз причин летальних вислідів у хворих на ВІЛ-інфекцію проводили на підставі вивчення матеріалів аутопсії 21 пацієнта. Результати. Встановили, що частота загострення хронічного вірусного гепатиту у III-IV клінічних стадіях ВІЛ-інфекції сут тєво вища, а ремісії – нижча, ніж у I-II стадії – (36,8±4,5) проти (7,0±2,4) % і (35,1±4,5) проти (7,9±2,5) %, відповідно (р<0,001). Частота цирозу печінки характеризувалася тенденцією до наростання з поглибленням імунодефіциту. Розрахунок частоти вислідів у цироз печінки показав, що у I-II клінічній стадії ВІЛ-інфекції ця величина дорівнювала 0,17, а у III-IV стадії – 0,33. Відносний ризик розвитку цирозу печінки у ВІЛ-інфікованих складав 0,52. Вірогідність летального висліду при цирозі печінки у ВІЛ-інфікованих у I-II клінічній стадії дорівнювала 0,16, а у III-IV стадії – 0,29 при відносному ризику 0,63. Зниження відносного ризику летального висліду з урахуванням стадії ВІЛ-інфекції – 0,32. Середня тривалість життя пацієнтів від моменту виявлення антитіл до ВІЛ становила (3,4±0,6) року (від 4 міс. до 9 років). Така коротка середня тривалість життя ВІЛ-інфікованих пацієнтів була обумовлена великою кількістю уперше виявлених хво рих вже у IV клінічній стадії. Більше, ніж у половини (13 з 21) причинами смерті були СНІД-асоційовані захворювання (61,9 %). Висновки. Ретроспективне псевдорандомізоване дослідження показало, що цироз печінки на ранніх стадіях ВІЛ-інфекції реєстрували в 2,7 рази рідше, ніж у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією у стадії вторинних захворювань. Загострення хронічних гепатитів В і С достовірно частіше встановлено у III-IV клінічній стадії супутньої ВІЛ-інфекції. За цієї ж обставини частіше реєструються й ознаки цирозу печінки, а летальні висліди займають одне з провідних місць у хворих на ВІЛ-інфекцію. Це вказує на необхідність перегляду тактики клінічного ведення цієї категорії пацієнтів. У 61,9 % випадків причинами смерті були СНІД-індикаторні захворювання. Туберкульоз виявився провідною причиною летального висліду (46,1 %) ВІЛ-інфікованих хворих і перебігав переважно в генералізованій формі. Друге місце за частотою смертельних СНІД-індикаторних захворювань займає токсоплазмоз (30,8 %) з ураженням головного мозку та інших органів. Менінгоенцефаліти неуточненої (ймовірно, герпетичної) етіології встановлені у 23,1 % померлих. Важливе місце в структурі летальних вислідів у ВІЛ-інфікованих пацієнтів займає термінальна стадія цирозу печінки змішаної етіології – вірусної та алко гольної (38,1 %).