Анотація

Актуальність. Питання поєднання хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) та цукрового діабету типу 2 (ЦД-2) є недостатньо вивченими. Вирішенню цієї проблеми перешкоджає недокінця проаналізована схема лікування з включен ням статинів в комплексне лікування таких хворих. Ціль: оцінити ефективність включення статинів в комплексне лікування хворих на ХОЗЛ, поєднане із ЦД-2. Матеріали та методи. 64 хворих на ХОЗЛ із супутнім ЦД-2 розділили на дві групи – основну (n=49) та контрольну (n=15). Хворим основної групи призначали аторвастатин у дозі 20-40 мг 1 раз на добу. Пацієнти контрольної групи отримували базисне лікування без аторвастатину, а саме: бронходилятатори пролонгованої дії (β2-агоністи тривалої дії та/або тривалодіючі антихо лінергічні препарати), з урахуванням задишки чи частоти загострення. Окрема група хворих отримувала комбінацію β2-агоніста тривалої дії з інгаляційним глюкокортикостероїдом. Деяким хворим призначали рофлуміласт та антибактеріальні препарати із групи макролідів (азитроміцин чи еритроміцин). При наявності мокротиння хворим призначалися муколітичні препарати (лазолван, АЦЦ, карбоцистеїн, ердостеїн). При загостренні хворі отримували короткий курс глюкокортикостероїдів паренте рально, антибактеріальні препарати (за інфекційного загострення), небулайзерну терапію. Оцінку ефективності терапії прово дили через шість місяців лікування із використанням наступних методів діагностики: клінічні дані (задишка, кашель, продукція мокротиння – за шкалою BCSS; та задишка, кашель, продукція мокротиння та її колір – за шкалою Paggiaro), кількість госпі талізацій за рік, число викликів швидкої медичної допомоги. Математичну обробку отриманих даних проводили за допомогою програм BioStat 2009 Professional, version 5.8.4.3 (AnalystSoft Inc.), SPSS (Statistical Package for Social Science Statistics) 16.0, Statistiсa 10.0 StatSoft Inc., Microsoft Excel 2010. Перед перевіркою статистичних гіпотез визначалися коефіцієнти асиметрії та ексцесу за допомогою критерію Хана-Шапіро-Уілкі для аналізу нормальності розподілу величин у рандомізованих вибірках. Результати. За шкалою BCSS, задишка у хворих основної групи зменшилась на 32,3 %, р<0,05, у хворих контрольної групи – лише на 6,4 %, р>0,05. Кашель в основній групі зменшувався наприкінці лікування на 25,3 %, в контрольній групі досто вірних змін не спостерігалось, р>0,05. Продукція мокротиння, зменшувалася (р<0,05) в основній – на 22,3 %, в контрольній групі на 12,5 %. За шкалою Paggiaro, в контрольній та основній групах в динаміці лікування задишка зменшувалась на 10,2 % та 18,2 %, відповідно, р<0,05. Кашель зменшувався в основній групі на 24,5 %, р<0,05, а в контрольній групі достовірних змін не спосте рігалось, р>0,05. Продукція мокротиння в основній групі зменшувалась на 19,8 %, р<0,05. Характер мокротиння покращувався (р<0,05) в обох групах: на 20,8 %, – в контрольній групі, на 31,4 % – в основній. Кількість загострень на рік зменшилась тільки в основній групі – на 19,6 % (р<0,05), а в контрольній достовірної різниці наприкінці лікування не було (р>0,05). Число викликів швидкої медичної допомоги зменшилась (р<0,05) в обох групах: в контр ольній – на 28,6 %, в основній – на 37,5 %. Кількість госпіталізацій за рік в основній групі зменшилась на 21,6 %, р<0,05, а в контрольній – не змінилася. Висновок. Використання у комплексному лікуванні аторвастатину у хворих на ХОЗЛ із супутнім ЦД-2 призводило до більш виразного покращення клінічної симптоматики перебігу ХОЗЛ, ніж у пацієнтів без використання аторвастатину, а саме: до зменшення кашлю, задишки та продукції мокротиння; до зниження частоти загострень за рік, числа викликів швидкої медичної допомоги та кількості госпіталізації у стаціонар за рік.