Анотація

Актуальність. Було проведено опитування серед анестезіологів 38 лікарень України з метою оцінки поточної інцидентності та якості лікування системної токсичності місцевих анестетиків (LAST). Зі зростанням переваги регіональних методів анестезії впровадження заходів щодо своєчасного виявлення та лікування LAST стає пріоритетом для багатьох хірургічних стаціонарів. Це дослідження має на меті надати первинні епідеміологічні дані по всій країні для подальшого підвищення безпеки в Україні. Опитування проводилося до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Сплеск частоти травм кінцівок призвів до безпрецедентного масштабу застосування регіонарної анестезії, включаючи позалікарняні випадки з дуже обмеженим моніторингом, що, безсумнівно, створить велику кількість нових даних. Ми сподіваємося, що наш поточний аналіз може бути використаний як орієнтир для майбутніх досліджень. Матеріали і методи. Посилання на опитування було розіслано електронною поштою членам Асоціації анестезіологів України. Подання даних було анонімним. Статистичний аналіз проводили за допомогою Microsoft Excel методом описової статистики. Результати. Відповіді надіслали 186 анестезіологів із 38 міст України. Серед них 65,9% практикують у державних лікарнях, 25,4% – у приватних лікарнях, 8,7% – в університетських лікарнях. Більшість респондентів (60,3%) повідомили про виконання понад 100 регіональних анестезіологічних процедур на рік. Блокади периферичних нервів регулярно проводили в лікарнях 76,9% респондентів. 42,4% використовують блокади периферичних нервів або більше разів на тиждень, 24,4% роблять цю кількість щомісяця, 21,7% – щорічно, 11,5% взагалі не використовують блокади периферичних нервів. 64,1% анестезіологів зазвичай використовували ультразвуковий контроль, 60,3% повідомили, що часто покладаються на орієнтири, а 38,5% регулярно використовують нервово-м’язовий електростимулятор. З випадками LAST раніше стикалися 37,2% респондентів. Однак лише 37% повідомили, що у їхній лікарні застосовували LAST протокол, а 42,3% не мали ліпідної емульсії. Щодо навчання пацієнтів, то в 62,8% випадків пацієнти були спеціально попереджені про можливі ускладнення регіонарної анестезії перед процедурами, де вона проводилася. Коли побічні явища, пов’язані з місцевою анестезією, все-таки виникали, вони реєструвалися в картці пацієнта у 27,2% випадків; завідувач відділенням анестезіології був поінформований у 36,9%, а у 35,9% жодним чином не повідомлено про подію. Висновки. Практика регіонарної анестезії набуває все більшого поширення в Україні, але мінімальні заходи, необхідні для забезпечення безпеки пацієнта під час таких процедур, у багатьох лікарнях досі не застосовуються.