Анотація

Актуальність. Усі види насильства щодо цивільного населення під час збройного конфлік ту є не лише кримінальним злочином, а й порушенням міжнародного гуманітарного права та прав людини. Для вирішення цього питання в умовах збройного конфлікту необхідна всебічна координація міжнародних та національних інституцій та міжгалузевого підходу з надання пра вової та медичної допомоги, соціально-психологічної підтримки постраждалим від насильства особам. На законодавчому рівні в Україні розроблені нормативні документи щодо запобігання та протидії насильству, захисту і дотримання прав людини. Ціль: аналіз і узагальнення рекомендацій щодо дій медичних працівників при документуван ні та фіксації тілесних ушкоджень у випадках заподіяння насильства (фізичного, сексуального, психологічного) та надання медичної та психологічної допомоги постраждалим особам з дотри манням прав пацієнтів та забезпеченням їх безпеки. Матеріали та методи. Огляд нормативно-правових документів та науково-методичних пу блікацій в міжнародних електронних наукометричних базах даних PubMed, Embase і Scopus за ключовими словами. Результати. В Україні відмічається всебічна взаємодія між правоохоронними органами, ме дичними установами, судовими експертами та іншими службами для надання своєчасної повно цінної допомоги постраждалим особам при виявлені фактів насильства; розроблена та постій но вдосконалюється система заходів щодо запобігання, протидії та профілактики насильства. Досить важливим є залучення медичних працівників для проведення своєчасного фіксування та документування злочинів з дотриманням прав та забезпеченням безпеки постраждалих. По страждала від фізичного, психічного та сексуального насильства в умовах збройного конфлікту особа має право на отримання кваліфікованої безоплатної медичної допомоги. Медична допо мога особам, які постраждали від насильства (фізичного, сексуального, психологічного, тощо), надається у закладах охорони здоров’я за потреби на всіх рівнях надання медичної допомоги як амбулаторно, так і стаціонарно згідно з Протоколами надання медичної допомоги, тобто відпо відно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я. Медичні працівники під час звернення по медичну допомогу постраждалих осіб або їх законних представників повинні зафіксувати їх скарги (звернення), зібрати анамнез, провести медичний огляд з фіксацією та документуванням тілесних ушкоджень, оцінкою стану постраждалої особи та в разі потреби призначити додатко ве інструментально-лабораторне обстеження й заходи щодо попередження наслідків насиль ства. При цьому медичним працівникам важливо дотримуватися алгоритму дій для медичних працівників у випадках фіксації та документування тілесних ушкоджень. Висновок. В Україні, як і в усьому світі, широко застосовуються заходи по запобіганню та протидії насильству, пов’язаного зі збройними конфліктами, постійно розробляються та удо сконалюються рекомендації з приводу його подолання із залученням працівників правоохоронних органів, соціальних служб, медичних установ, громадських і міжнародних організацій, що демонструє впровадження європейських стандартів. Метою надання постраждалій особі медичної допомоги є подолання негативних наслідків і впливів травматичного насильства на фізичне та психологічне здоров’я постраждалих осіб. Своєчасна фіксація та документування тілесних ушкоджень у постраждалих осіб медичними працівниками, діагностика наслідків уш коджень допоможуть зібрати докази злочину/насильства і, відповідно, допоможе при розсліду ванні кримінальних злочинів.