Анотація

Актуальність. Гіполіпідемічна та гіпотензивна терапія дозволяє покращити прогноз та знизити ризик розвитку серцево-судинної патології, однак інтенсивний режим призначення статинів хворим на артеріальну гіпертензію (АГ) у поєднанні з ожирінням може сприяти розвитку гіперінсулінемії та інсулінорезистентності (ІР), що є предикторами виникнення цукрового діабету 2 типу. Ціль: дослідити зв’язок між інсулінорезистентністю, адипокінами, ліпідами та низькорівневим запаленням у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які лікуються статинами. Матеріали і методи. Залучено 81 пацієнта з надлишковою масою тіла та/або ожирінням та АГ або поєднанням АГ та ІХС. Вік хворих від 35 до 79 років, серед них 51 чоловік і 30 жінок. Для лікування АГ використовували інгібітори АПФ та БРА, діуретики; аторвастатин призначали перорально в дозі 20 мг або 40 мг на добу постійно. Ліпідний спектр, біохімічні показники та глікований гемоглобін визначали за загальноприйнятими методиками на аналізаторі “BioSystems” (Іспанія) з використанням оригінальних наборів реактивів. Концентрацію інсуліну та високочутливого С-реактивного протеїну (вчСРП) визначали на імунохемолюмінесцентному аналізаторі «Immu lite 2000» (Siemens, Німеччина). Індекс інсулінорезистентності розраховували за формулою: НОМА-IR =інсулін натще (мкМО/мл)*глюкоза натще (ммоль/л)/22,5 При значенні НОМА-IR > 2,77 пацієнти вважалися інсулінорезистентними. Лептин вимірювали за допомогою набору ELISA DRG (США). Кількісне визначення адипонектину проводили за допомогою набору ELISA Mediagnost (Німеччина). Результати. У нашому дослідженні було виявлено, що індекс маси тіла, рівень систолічного артеріального тиску, тригліцеридів, вчСРП та лептину були достовірно вищими у пацієнтів з ІР, тоді як рівень адипонектину був нижчим. Це підтверджується результатами вивчення кореляційних зв’язків між НОМА-IR, адипокінами, антропометричними та біохімічними параметрами. Таким чином, ретельна оцінка вуглеводного та адипокінового профілю у хворих із серцево-судинною патологією в поєднанні з ожирінням, яким проводиться гіполіпідемічна терапія, є важливим чинником профілактики цукрового діабету 2 типу. Висновок. Оцінка ризику виникнення статин-індукованого цукрового діабету є важливою для визначення інтенсивності гіполіпідемічної терапії, а саме наявність інсулінорезистентності, рівень вчСРП та адипокінів слід враховувати на початку та під час лікування.