Анотація

Актуальність. Індивідуальні генетичні особливості можуть впливати на формування структурних-функціо нальних змін в органах при гіпертонічній хворобі та спонукають до пошуку біологічних маркерів стану міокарда і висновків їх діагностичної ефективності. Ціль: покращити ранню діагностику змін структури та функції міокарда і формування передумов хронічної серцевої недостатності (ХСН) у жінок з ГХ носіїв різних поліморфних варіантів гена LGALS-3 (rs2274273), базую чись на показники плазмового рівня галектину-3. Матеріал та методи. Обстежено 180 жінок постменопаузального віку, середній вік 57,34±0,45, мешканок По дільського регіону України. До основної групи увійшло 113 жінок хворих на гіпертонічну хворобу, з них 62 особи хворіли на ГХ ІІ, 51 особа – на ГХ з ХСН С стадії за класифікацією ESH 2023. До контрольної групи увійшло 67 жінок без ознак серцево-судинної патології. Крім загального клінічного обстеження в дослідженні застосовано метод імуноферментного аналізу для визначення рівня галектину-3 у плазмі крові, генотипування гена LGALS3 (rs2274273) із застосуванням полімеразної ланцюгової реакції, УЗД серця. Статистичну обробку отриманих ре зультатів проводили з використанням пакета статистичних програм SPSS, STATISTICA v. 10.0. За допомогою програмного калькулятора MedCalc Software Ltd. Odds ratio calculator. https://www.medcalc.org/calc/odds_ratio.php перевіряли відповідність розподілу частот генотипів у досліджуваній популяції рівновазі Харді-Вайнберга та роз раховували відношення шансів (OR) розвитку гіпертрофії міокарда лівого шлуночка (ГЛШ) та ХСН на тлі ГХ. Ме тодом ROC-аналізу розраховані межові рівні галектину-3 в плазмі крові для діагностики ГЛШ та ХСН. Результати. При вивченні розподілу частот варіантів генотипів гена LGALS3 (rs2274273) серед жінок мешканок Подільського регіону України виявлено, що як у осіб без серцево-судинної патології, так і хворих на ГХ ІІ та ГХ ІІІ переважає генотип GА, хоча достовірної різниці між частотою зустрічаємості генотипів GA та GG не відмічається (р>0,05). Варіант генотипу АА виявляється достовірно рідше ніж як GА так і GG генотипи (p<0,01). Розподіл час тот варіантів генотипів відповідає рівновазі Харді-Вайнберга. Причому співвідношення між генотипами у хворих різних стадій достовірно не відрізняється від такого в контрольній групі. Однак при ГХ, що ускладнилась ХСН серед хворих з ФВ ЛШ < 50% достовірно переважають носії алелі А в порівнянні з GG гомозиготами (79,31%, n=23 проти 20,69%, n=6). У хворих на ГХ виявлено, що концентрація галектину-3 в плазмі крові у носіїв алелі А досто вірно вища ніж у носіїв генотипу GG: ГХ без ХСН – 16,82±0,54 нг/мл проти 12,82±0,54 нг/мл (р<0,01); ГХ з ХСН – 35,70±1,53 нг/мл проти 25,39±1,38 нг/мл (р<0,001). Межові рівні плазмових концентрацій галектину-3, що свідчать про наявність ГЛШ та ХСН вищі у носіїв алелі А ніж у носіїв GG генотипу. Висновок. Носії алелі А гена галектину-3 (rs2274273) мають більше шансів щодо розвитку ХСН з ФВ ЛШ < 50% (OR 4,60; 95 % CI 1,35 - 15,73 z statistic 2,43 р<0,01 χ2=6,28; p=0,0122) та відповідно більш високі показники галекти ну-3 в плазмі крові порівняно з носіями GG генотипу.