Анотація

Актуальність. Сучасні терапевтичні варіанти лікування COVID-19 поєднують використання препаратів, які впливають як на сам вірус, так і на компоненти імунної відповіді організму. Незважаючи на те, що патогенетичні механізми інфекційного захворювання вивчені частково, методи лікування все ще не виправдовують очікувань, що значною мірою пов’язано з розвитком побічних реакцій на препарати та суперечливими результатами лікування. Така ситуація зумовлює необхідність аналізу сучасних наукових джерел щодо перспектив, переваг і недоліків використання віруснейтралізуючих моноклональних антитіл, природних кілерів, мезенхімальних стовбурових клітин і моноклональних антитіл до інтерлейкіну-6. Ціль: вивчити поточні дослідження моноклональних антитіл, які використовуються для лікування важких випадків коронавірусної хвороби, викликаної SARS-CoV-2, і відзначити їх переваги. Матеріали та методи: у статті використано бібліографічний метод і є оглядом наявних праць на PubMed та Google Scholar. Результати та обговорення. Дані про наявність нейтралізуючих антитіл у плазмі крові хворих пацієнтів дали поштовх для отримання гуманізованих або повністю людських моноклональних антитіл, потенційно здатних стати основою для розробки препаратів для таргетної терапії SARS-CoV-2. При застосуванні біологічної терапії створюється максимальна вибірковість впливу на імунну систему, що дає можливість усунути одну з ланок патогенетичного ланцюга без істотного ураження клітин інших органів і систем. Також розглядається можливість перекваліфікації існуючих препаратів для клітинної терапії. Висновки. Таким чином, стратегії, що передбачають використання віруснейтралізуючих моноклональних антитіл, природних кілерів, мезенхімальних стовбурових клітин і моноклональних антитіл до інтерлейкіну-6, є перспективними в лікуванні пацієнтів з COVID-19