Анотація
Актуальність. Clostridioides difficile–асоційована інфекція (CD-АІ) – це патологічний стан, який виникає внаслідок надмірного розмноження Clostridioides difficile (C. Difficile) у кишечнику на тлі пригнічення нормальної мікрофлори і є найбільш розповсюдженою внутрішньолікарняною інфекцією в світі, проте на сьогоднішній день значно збільшуються випадки і позалікарняних діарей викликаних C. difficile. Ціль: провести огляд існуючих клінічних рекомендацій та літератури щодо змін в епідеміологічних даних, особливостей клінічного перебігу та специфічної діагностики, визначення ступеню тяжкості та сучасних підходів до лікування CD-АІ. Матеріали та методи. Проведено систематичний огляд літератури щодо Clostridioides difficile-асоційованої інфекції на основі досліджень, опублікованих у період з 2020 по 2024 рік, через бази даних PubMed, Medscape, UpToDate, ESCMID library; представлено оновлені рекомендації провідних наукових асоціацій (IDSA/SHEA, ESCMID, АСG) щодо сучасної специфічної діагностики, факторів ризику, критеріїв тяжкості захворювання та ведення пацієнтів із цією патологією. Результати. С. difficile – асоційована інфекція є провідною причиною внутрішньолікарняних інфекцій, спектр клінічних проявів варіює від бактеріоносійства до тяжких формі (фульмінантних) форм, а також характеризується високим ризиком розвитку рецидивів. Сучасні епідеміологічні дані свідчать про переважання в структурі захворювання кількості позалікарняних випадків. Фактори ризику розвитку CD-АІ можуть змінюватися залежно від того, чи йдеться про первинний епізод захворювання, рецидив, тяжкий або ускладнений перебіг, чи летальний наслідок. При появі у пацієнтів діарейного синдрому, болю в животі та гарячки на тлі прийому антибіотикотерапії, або впродовж 10 тижнів після її завершення, слід пройти обстеження на наявність C. difficile у калі, або її токсинів задля своєчасної діагностики та початку специфічного лікування з метою запобігання рецидивам і покращення прогнозу. Розглянуті схеми сучасного антибактерійного лікування С. difficile – асоційованої інфекції фідаксоміцином, ванкоміцином, місце застосування метронідазолу та тайгецикліну. Також проаналізована ефективність підходів до профілактики рецидивів - використання моноклональних антитіл (безлотоксумаб) та трансплантація фекальної мікробіоти («Rebyota», «Vowst»), які показали високу ефективність. Висновки. За даними літератури, зростає кількість пацієнтів з позалікарняними формами CD-АІ, порівняно з внутрішньолікарняними випадками. Основними факторами ризику інфекції є похилий вік, прийом антибактерійних препаратів і стаціонарне лікування. Рання діагностика та лікування відповідно до клінічних рекомендацій мають вирішальне значення. Згідно сучасних рекомендацій, підходи до лікування C. difficile зазнали змін, перейшовши від попереднього стандартного метронідазолу до ванкоміцину або фідаксоміцину як методів лікування першої лінії, які продемонстрували ефективність при первинних епізодах CD-АI, проте не усувають основний залишковий дисбактеріоз, який може призвести до проростання спор та рецидивуючої інфекції. Відновлення кишкового мікробіому (трансплантація фекальної мікробіоти) після антибіотикотерапії або використання безлотоксумабу разом зі стандартними антибіотиками є важливими засобами для боротьби з рецидивами CD-АI, які показали свою ефективність та безпечність