Анотація
Актуальність. Геморагічна пневмонія з фіброзом характеризується прогресуючим ушкодженням легеневої паренхіми з розвитком критичної гіпоксії та патологічного ремоделювання судинного русла, що зумовлює високу летальність, а також – інвалідизацію пацієнтів. Ключовими регуляторами адаптивної відповіді на гіпоксію та процесів репаративного ангіогенезу є гіпоксія-індуцибельний фактор-1α (HIF-1α) та судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF), дисбаланс яких може визначати перехід від компенсаторних механізмів до патологічного фіброгенезу. Вивчення темпоральної динаміки HIF-1α та VEGF у легеневій тканині при розвитку геморагічної пневмонії дозволить ідентифікувати критичні точки патогенезу й обґрунтувати нові мішені для патогенетично орієнтованої терапії. Ціль: визначити динаміку вмісту HIF-1α та VEGF у легеневій тканині при експериментальній геморагічній пневмонії з фіброзом і встановити їх роль у патофізіологічних механізмах ушкодження та репарації. Матеріали та методи. У щурів-самців лінії Wistar масою 190-220 г (n=60) моделювали геморагічну пневмонію з фіброзом шляхом інтратрахеального введення капронової нитки (довжина 2,5 см, товщина 0,2 мм), тварин виводили з експерименту на 1, 3, 5, 7, 14 і 21 добу (по 5 особин), проводили гістологічне дослідження легеневої тканини та визначення вмісту HIF-1α і VEGF методом імуноблотингу з використанням моноклональних антитіл (Invitrogen, Sigma Aldrich, США) із денситометричним аналізом у програмі TotalLab. Результати. У щурів з експериментальною геморагічною пневмонією з фіброзом виявлено прогресування морфологічних змін легенів від вираженого набряку, мікротромбозу та серозно-геморагічного ексудату (3–5- та доба) до продуктивного запалення з формуванням фіброзу (14–21-ша доба). За даними імуноблотингу, вміст HIF-1α зростав, досягаючи максимуму на 5-ту добу (у 1,9 раза; p<0,05) та залишався підвищеним на 7-му й 14- ту добу, з подальшим зниженням у фазі фіброзу. Динаміка VEGF загалом відповідала змінам HIF-1α, проте була більш вираженою, з піком на 7-му добу (у 3,4 раза; p<0,05) та збереженням підвищення до 21-ї доби. Зафіксоване зростання мономерної форми VEGF з 5-ї доби (у 2,3–3,5 раза) свідчить про активацію його клітинного синтезу в період інтенсивного ангіогенезу. Висновок. Розвиток геморагічної пневмонії з фіброзом супроводжується координованою активацією HIF-1α та VEGF у легеневій тканині з максимумом у фазі ексудативно-геморагічного запалення, що свідчить про ключову роль гіпоксичних механізмів адаптації. При переході до фіброзування HIF-1α нормалізується, тоді як VEGF залишається підвищеним, підтверджуючи його провідне значення в процесах неоангіогенезу та тканинного ремоделювання. Виявлені закономірності розкривають патофізіологічні механізми HIF-1α/VEGF системи при легеневому фіброзі та обґрунтовують перспективність розробки таргетних терапевтичних підходів