Анотація
Актуальність. Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) входить до десятки провідних причин інвалідизації у світі та демонструє зростання поширеності в умовах тривалого психосоціального стресу, зокрема пов’язаного з війною. Традиційна психофармакотерапія ОКР часто обмежена побічними ефектами та фармакорезистентністю. Ендоканабіноїдна система (ЕКС) розглядається як перспективна нейробіологічна мішень у патогенезі ОКР, а препарати медичного канабісу (МК) - як потенційний альтернативний або допоміжний напрям терапії. Ціль: проаналізувати сучасну наукову літературу щодо можливостей застосування препаратів медичного канабісу в лікуванні обсесивно-компульсивного розладу з урахуванням участі ендоканабіноїдної системи в патогенезі захворювання з метою обґрунтування перспектив удосконалення медико-психіатричної допомоги при цій нозологічній формі. Матеріали та методи. До огляду включено рецензовані систематичні огляди, мета-аналізи, рандомізовані контрольовані дослідження (РКД), доклінічні експерименти, клінічні випадки та спостереження, опубліковані у 2019-2024 роках українською або англійською мовами, які містили релевантні дані щодо застосування МК при ОКР. Пошук здійснювався в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar. Додатково аналізувалися документи ВООЗ і законодавчі акти України. Остання дата пошуку - 25 січня 2025 року. Формалізована оцінка ризику упередженості (GRADE, Cochrane RoB) не проводилася через гетерогенність типів досліджень; потенційні методологічні обмеження враховувалися в процесі синтезу. Результати. До аналізу включено 50 досліджень. Дані доклінічних моделей, клінічних випадків та обмеженої кількості РКД свідчать про можливу редукцію симптомів ОКР - нав’язливих думок, компульсивних дій, тривоги, порушень сну - при застосуванні препаратів МК, особливо канабідіолу (КБД). Найбільш виражений терапевтичний ефект спостерігався при поєднанні МК із СІЗЗС та КПТ. Побічні ефекти здебільшого були легкими й минущими; однак значна варіативність у дозуванні, способах введення та вибірках обмежує узагальнення результатів. Основними обмеженнями є мала вибірка, відсутність уніфікованих протоколів, різні критерії оцінки ефективності та обмежена кількість високоякісних РКД. Більшість досліджень проведені за кордоном, що ускладнює їхню екстраполяцію на популяцію України. Висновок. Препарати МК демонструють потенціал як додатковий засіб у лікуванні ОКР, імовірно, через модуляцію ЕКС. Однак для остаточних клінічних рекомендацій необхідні подальші багатоцентрові дослідження з уніфікованими протоколами та довгостроковим моніторингом безпеки