Анотація
Актуальність. Оксиду азоту (NO) належить ключова патофізіологічна роль у розвитку діабетичної ретинопатії (ДР), оскільки він визначає стан ендотеліальної дисфункції і обумовлює численні пошкоджуючи механізми. Ціль: визначити вміст NO та ендотеліальної NO-синтази (eNOS) при ДР та можливість їх використання у якості діагностичних та прогностичних маркерів її прогресії. Матеріали та методи. Обстежено 136 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, яких розподілили на групи: 1-а – з непроліферативною (НПДР, 60 очей), 2-а – з препроліферативною ДР (ППДР; 42 ока) та 3-я – з проліферативною ДР (ПДР; 34 ока). Проведено обстеження та лікування пацієнтів протягом 2 років. Вміст у крові NO визначали біохімічним методом за кінцевими продуктами його метаболізму (NOx) із застосуванням реактиву Гріса. У плазмі крові імуноферментним методом визначали вміст eNOS. Аналіз результатів проводився в пакеті EZR v.1.54 (Австрія). Результати. У пацієнтів з ДР встановлено збільшення вмісту у крові NOx (у 1,3-1,4 раза; p<0,001) порівняно з контрольною групою без діабету. Вміст NOx при різних стадіях ДР не відрізнявся (p>0,05). Вміст у крові eNOS за стадіями ДР суттєво і прогресивно знижувався, при НПДР він був менше контрольного рівню у 1,5 раза, при ППДР – у 1,6 раза і при ПДР – у 3,7 раза (p<0,001). Вміст eNOS при НПДР і ППДР статистично значуще не відрізнявся між собою (p>0,05), але був вищим за такий у пацієнтів з ПДР (у 2,3-2,4 раза; p<0,05). Вміст NOx був пов'язаний з систолічним (r=-0,632) та діастолічним (r=-0,506) тиском, вмістом глікованого гемоглобіну (r=0,216;), холестерину і ліпопротеїдів. Вміст eNOS був пов'язаний з глікемією натще (r=-0,257), центральними товщиною (r=-0,401) та об’ємом сітківки (r=-0,391), вмістом глікованого гемоглобіну (r=-0,683), холестерину і ліпопротеїдів. Визначено межовий рівень NOx для ДР при ЦД 2 типу, який становив 4,88 мкмоль/л (чутливість прогнозу – 89,7 %, специфічність – 100 %). Межовий рівень eNOS для НПДР/ППДР становив менше 300 пг/мл, для ПДР – менше 104,5 пг/мл (точність пронозу – 90,1 %). Ризик прогресування ДР через 2 роки зворотно залежав від вмісту у крові eNOS (р<0,001; ВШ=0,16; 95% ВІ 0,08-0,31). Висновок. Таким чином встановлено, що збільшення вмісту в крові NOx можна вважати біомаркером ДР при ЦД 2 типу, а вміст у крові eNOS – біомаркером стадій ДР та її прогресування