Анотація
Актуальність. Хронічні неінфекційні захворювання (ХНІЗ), такі як діабет та гіпертонія, залишаються основними причинами захворюваності та смертності в усьому світі, які непропорційно сильно впливають на країни з низьким та середнім рівнем доходу. В Індії обмежені ресурси та нестача робочої сили обмежують ефективну профілактику та довгострокове лікування, що підкреслює необхідність стійких стратегій, що можна масштабувати. Ціль: виявлення найефективніших стратегій управління хронічними захворюваннями в умовах обмежених ресурсів на прикладі досвіду Індії. Матеріали та методи. Методологічний підхід поєднував систематичний огляд наукової літератури за період 2015–2025 років та пілотний польовий аналіз, проведений у чотирьох закладах первинної медико-санітарної допомоги (міських та сільських). Оцінювалися динаміка клінічних показників (рівень HbA1c, артеріальний тиск), прихильність пацієнтів до терапії та бар'єри реалізації програм. Результати. Всі моделі втручання продемонстрували значне зниження рівня глікемії та артеріального тиску, при цьому найбільшу ефективність продемонструвала телемедицина. Робота общинних медичних працівників сприяла значному зростанню прихильності до лікування, а мобільні клініки розширили доступність медичних послуг. Бар'єри реалізації включали кадрову нестачу, фінансові обмеження та інфраструктурні проблеми, особливо у сільських районах. Висновки. Отримані дані наголошують на необхідності комплексних, адаптованих до місцевих умов стратегій для ефективного контролю хронічних захворювань у країнах з обмеженими ресурсами та визначають напрями для подальших досліджень