Анотація
Актуальність. Вивчення нових предикторів розвитку та прогресування діабетичної ретинопатії (ДР) при цукровому діабеті (ЦД), зокрема експресії мікроРНК, є актуальним питанням сучасної клінічної офтальмології. Ціль: встановити діагностичне та прогностичне значення мікроРНК-146а5р в прогресуванні ДР у пацієнтів із ЦД 2 типу. Матеріали та методи. В дослідження включено 68 пацієнтів (68 очей), чоловіків – 30 (44 %), жінок – 38 (56 %). Вік пацієнтів становив 60,6±7,1 років, тривалість діабету 6,3±5,3 років. У контрольну групу увійшло 12 осіб (12 очей), які не мали ЦД (ЦД0). У 1-у групу увійшло 15 пацієнтів, які мали ЦД 2 типу, але ознак ДР у них виявлено не було (ДР0), у 2-у групу – 15 пацієнтів з непроліферативною ДР (НПДР), у 3-ю – 14 пацієнтів з препроліферативною ДР (ППДР) і у 4-у групу – 12 пацієнтів з проліферативною ДР (ПДР). Відносну експресію мікроРНК-146a-5p визначали методом полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі (Thermo Fisher Scientific; США). Для статистичного аналізу використано пакет EZR v.1.54 (Австрія). Результати. У пацієнтів з ЦД 2 типу, які не мали ДР, експресія мікроРНК-146a-5p у порівнянні з контролем була значуще знижена у 1,2 рази, при НПДР – у 1,6 рази, при ППДР – у 2,9 рази і при ПДР – у 4,2 рази (р<0,05). При попарних порівняннях груп між собою всі відмінності були статистично значущі, за виключенням ППДР vs ПДР (р=0,10). Кореляційний аналіз Спірмана показав зворотний міцний зв’язок мікроРНК-146a-5p з тривалістю діабету (ρ=-0,91; p<0,0001). Логістичний регресійний аналіз показав, що зниження експресії мікроРНК-146а-5р було незалежним предиктором розвитку ДР (p=0,005). За експресією мікроРНК-146а-5р були встановлені класифікаційні пороги: для діабету він склав 1,26 ум.од.; для – 0,95 ум.од.; для важких стадій ДР (ППДР і ПДР) – 0,71 ум.од. Висновок. Вперше у пацієнтів з ЦД 2 типу з української популяції показана діагностична та прогностична значущість рівня експресії мікроРНК-146а-5р як біомаркера розвитку та прогресії ДР