Анотація
Актуальність. Діабетична ретинопатія (ДР) все частіше визнається гетерогенним нейроваскулярним розладом, проте доклінічні моделі часто не розрізняють окремі патофізіологічні кластери діабету 2 типу. Нещодавні клінічні дані показують, що пацієнти з різними метаболічними фенотипами, зокрема з тяжким інсулінорезистентним діабетом (SIRD) та тяжким інсуліндефіцитним діабетом (SIDD), демонструють різні морфологічні патерни. Однак специфічні цитоморфометричні характеристики, які відрізняють ці фенотипи на клітинному рівні, залишаються погано вивченими.
Ціль: визначити, чи індукують специфічні системні метаболічні фенотипи, SIRD та SIDD, відмінні цитоморфометричні характеристики нейродегенерації сітківки в експериментальних моделях.
Матеріали та методи. Самців щурів Вістар було розділено на три метаболічні моделі: (1) Хронічна дієта з високим вмістом жирів (HFD, 180 днів), що імітує фенотип SIRD; (2) HFD у поєднанні з низькою дозою стрептозотоцину (HFD+STZ, через 30 днів після індукції), що імітує фенотип SIDD; та (3) HFD з додатковим навантаженням глюкозою. Системне фенотипування включало поздовжнє профілювання ліпідів, білків та функції печінки. Цитоархітектуру сітківки кількісно визначали за допомогою обчислювального патомічного конвеєра (QuPath/StarDist) із сегментацією >90 тис. ядер на основі глибокого навчання, проаналізованою за допомогою баєсівського ієрархічного моделювання.
Результати. Модель HFD демонструвала траєкторію «спочатку ліпотоксичність», де дисліпідемія та стеатоз печінки передували гіперглікемії. Цей фенотип, подібний до SIRD, характеризувався прогресуючою атрофією сітківки, зокрема зниженням щільності нейронів внутрішнього ядерного шару на 18-46 %, що супроводжувалося ядерною гіперхромазією, що свідчить про епігенетичну конденсацію. На противагу цьому, модель HFD+STZ, що характеризувалася гострою гіперглікемією та значною гіпопротеїнемією, демонструвала парадоксальне збільшення щільності та потовщення шару гангліозних клітин у 1,54 раза. Ця ознака, подібна до SIDD, відображає цитотоксичний набряк, спричинений осмотичною та онкотичною недостатністю, що морфологічно підтверджено тяжкою нерегулярною каріомегалією та глибоким розчиненням хроматину (гіпохромазією).
Висновки. Нейродегенерація сітківки не є монолітним процесом, а відображає специфічні системні метаболічні траєкторії. Хронічна інсулінорезистентність (SIRD) призводить до прогресуючої атрофії через ліпотоксичність, тоді як інсулінодефіцит (SIDD) провокує гострий набряк, спричинений гемодинамічною онкотичною недостатністю. Ці дані визначають морфометрію сітківки як чутливий біомаркер для системного метаболічного фенотипування, підтримуючи підхід прецизійної медицини до діабетичної ретинопатії