Анотація
Актуальність. Депресія є однією з головних причин інвалідності у світі, і значна частина пацієнтів страждає на резистентні до лікування форми розладу. Інноваційним підходом є використання кетаміну та ескетаміну, здатних індукувати «вікно нейропластичності» – період посиленого синаптогенезу та формування нових нейронних зв’язків. Теоретично, ця підвищена нейропластичність може сприяти покращенню не лише психічних, але й моторних та сенсомоторних функцій, що є критично важливим для неврологічної реабілітації після травм головного мозку, інсультів та інших уражень ЦНС.
Мета. Провести систематичний огляд доступної наукової літератури щодо впливу кетаміну та ескетаміну на нейропластичність і неврологічні функції, зосередивши особливу увагу на оцінці їх потенціалу для використання в неврологічній реабілітації після різних уражень ЦНС.
Матеріали та методи. Було проведено систематичний пошук наукової літератури у провідних базах даних (PubMed, Cochrane Library, NICE, APA PsycInfo, CANMAT, UpToDate) з фокусом на дослідження за останні 20 років. До огляду включалися клінічні дослідження, експериментальні дослідження на тваринах (з моделюванням гострих травм ЦНС), а також систематичні огляди та мета-аналізи. Зібрані дані синтезувалися описовим методом.
Результати. Систематичний огляд не виявив клінічних досліджень, які б безпосередньо оцінювали використання кетаміну або ескетаміну для підвищення ефективності програм неврологічної реабілітації людини саме завдяки їх нейропластичним ефектам. З іншого боку, доклінічні дані на тваринних моделях (черепно-мозкові травми та ішемічний інсульт) переконливо демонструють, що ці препарати зменшують нейрозапалення, екситотоксичність та окислювальний стрес. Крім того, вони підтримують структурну нейропластичність та позитивно корелюють із покращенням сенсомоторних і поведінкових показників.
Висновки. Кетамін та ескетамін є перспективними кандидатами на роль допоміжних засобів у програмах неврологічної реабілітації. Проте наразі клінічних доказів недостатньо для формування офіційних рекомендацій. Для підтвердження їх ефективності та безпеки необхідні добре сплановані рандомізовані контрольовані дослідження з тривалим періодом спостереження та стандартизованою оцінкою функціональних результатів.