Анотація
Актуальність. Хірургічні втручання супроводжуються ризиком розвитку інфекцій області хірургічного втручання (ІОХВ), які істотно підвищують захворюваність, смертність та витрати на охорону здоров’я. Периопераційна антибіотикопрофілактика (ПАП) та антимікробна терапія є ключовими компонентами профілактики й лікування інфекційних ускладнень, проте їх неналежне застосування сприяє формуванню антибіотикорезистентності (АБР) – однієї з глобальних загроз сучасності. Оптимізація використання антимікробних препаратів у хірургії вимагає інтеграції принципів програм адміністрування антимікробних препаратів (ААП) та міждисциплінарної співпраці. Ціль: оцінити сучасні проблеми ПАП та антимікробної терапії у хірургії з акцентом на дотримання рекомендацій, вплив на розвиток АБР та перспективи впровадження ААП. Матеріали та методи. Аналіз даних, представлених в PubMed, за ключовими словами "perioperative prophylaxis", "antimicrobial therapy", "surgeon". Стратегія пошуку була розроблена відповідно до рекомендацій PRISMA 2020 для забезпечення комплексного та прозорого підходу. Результати. Встановлено, що дотримання міжнародних рекомендацій щодо ПАП (введення антибіотика за 30-60 хв до розрізу, тривалість профілактики ≤24 год) асоціюється зі зниженням частоти ІОХВ. Подовжене чи невиправдане застосування антибіотиків збільшує ризик АБР, Clostridioides difficile-інфекцій, токсичних ускладнень та госпітальних суперінфекцій. Виявлено значну варіабельність практики призначення ПАП серед хірургів, недостатню обізнаність щодо міжнародних настанов та низький рівень взаємодії з командами ААП. Водночас, впровадження програм ААП, регулярний мікробіологічний моніторинг, використання біомаркерів (зокрема прокальцитоніну), освітні інтервенції та мультидисциплінарний підхід довели свою ефективність у зменшенні необґрунтованого призначення антибіотиків і покращенні результатів лікування. Висновок. ПАП та антимікробна терапія залишаються фундаментальними складовими профілактики та лікування інфекційних ускладнень у хірургії. Недотримання рекомендацій значно підвищує ризик ІОХВ та формує антибіотикорезистентність. Для зменшення цього тягаря необхідне впровадження програм ААП, стандартизація протоколів ПАП та підвищення обізнаності хірургів. Перспективним є використання новітніх технологій, включно зі штучним інтелектом, для прогнозування АБР та персоналізації антимікробної терапії