Анотація
Актуальність. Діабетична ретинопатія (ДР) на тлі цукрового діабету 2 типу (ЦД2) характеризується гетерогенністю перебігу, а прогнозування швидкого прогресування після стартового лікування потребує доступних системних маркерів ендотеліальної активації та запалення.
Ціль: оцінити сироваткові рівні L селектину (LS) та E селектину (ES) як маркери тяжкості ДР і предиктори її швидкого прогресування.
Матеріали та методи. У проспективному когортному дослідженні обстежено 136 пацієнтів із ЦД2 та ДР, стадійованою за критеріями ВООЗ як непроліферативна (НПДР), препроліферативна (ППДР) і проліферативна (ПДР). Вихідні рівні LS/ES визначали імуноферментним методом. Клінічну траєкторію оцінювали через 1-2 роки, виокремлюючи відсутність/повільне прогресування (grade 0-1) і швидке прогресування (grade 2) ДР. Використано непараметричні тести, логістичну регресію з корекцією на вік, тривалість ЦД2 і систолічний артеріальний тиск та ROC аналіз.
Результати. Концентрації LS і ES монотонно зростали зі стадією ДР (p < 0.001): LS – 25.95, 55.65 та 67.15 нг/мл при НПДР/ППДР/ПДР; ES – 24.30, 62.30 та 70.55 нг/мл відповідно. У скоригованій порядковій регресії підвищення маркерів на 10 нг/мл асоціювалося з переходом до тяжчої стадії ДР (OR 3.97 для LS; OR 5.77 для ES; обидва p < 0.001). Їхні високі вихідні рівні передбачали швидке прогресування захворювання (скориговані OR на 10 нг/мл: 4.77 для LS та 2.39 для ES; обидва p < 0.001). LS мав відмінну дискримінацію швидкого прогресування ДР (AUC 0.932; поріг 40.6 нг/мл), тоді як ES найкраще ідентифікував наявну ПДР (AUC 0.892; поріг 50.0 нг/мл).
Висновки. LS і ES є системними маркерами тяжкості ДР та незалежними предикторами її швидкого прогресування протягом 1–2 років, втім порогові значення потребують зовнішньої валідації