Анотація

Актуальність. Антибіотикорезистентність – стійкість бактерій до антимікробних препаратів, до яких раніше вони були чутливими. Особлива небезпека полягає у поширенні мультирезистентної інфекції, пов’язаної із надан ням медичної допомоги, з групи «ESKAPE». Серед механізмів антибіотикорезистентності даних бактерій особливу увагу викликає активація ефлюксних помп. Ціль: розглянути сучасні дані щодо можливості використання ефлюксних помп, як мішеней для фармакологіч ного впливу для подолання антибіотикорезистентності. Матеріали та методи. Аналіз даних, представлених в PubMed, за ключовими словами «антимікробна резистент ність», «ефлюксні помпи», «інгібітори ефлюксних помп». Результати. Мультилікарські ефлюксні помпи є трансмембранними білками-транспортерами, які розташовані в мембрані бактеріальної клітини та периплазмі, вони природним чином експресуються, видаляючи більшість клі нічно значимого антибіотика із внутрішнього середовища клітини у зовнішнє середовище, зменшуючи внутріш ньоклітинну його концентрацію. Перспективним є комбінування окремих антибіотиків із інгібіторами ефлюксних помп, це дозволяє зменшити терапевтичну дозу антибіотиків, попередити формування бактеріальних біоплівок. Представлено результати вивчення ефективності в якості інгібіторів ефлюксних помп деяких лікарських засобів: сертраліну, триметоприму, тіоридазину, диклофенаку натрію, ібупрофену, нітрогліцерину, метформіну, верапамілу. Перспективним є використання сполук, отриманих з рослин (так берберин, артесунат і куркумін пригнічують ак тивність ефлюксної помпи грамнегативних бактерій E. coli і P. aeruginosa), овочів (зокрема, Momordica balsamina), насіння розторопші, перця, кмину, ефірних олій тощо. Висновок. Таким чином, інгібування ефлюксних помп може бути потенційним способом покращення актив ності антибіотиків. Перевагою інгібіторів ефлюксних помп є складність розвитку у бактерій резистентності проти них. Доцільно проводити дослідження in vivo для підтвердження їх активності та клінічної ефективності.